Олександр Бондаренко

10 жовтня 1977 року — 22 квітня 2023 року

45 років

журналіст, комунікаційник

 

Олександр із позивним Бонд між обстрілами декламував на камеру українські вірші. Людина сталевої сили волі. Людина правильних мотивацій. Людина з найкращим у компанії плейлістом. Мав гострий розум, гумор, чарівний голос. Інтелігент, журналіст, спортсмен і боєць. Його усмішка робила будь-яку зустріч прекрасною. Його безкомпромісність підкупала. Усе це казали про Олександра друзі.

Після повномасштабного вторгнення журналіст полишив медійну справу та став воїном. 26 лютого на своїй сторінці в соцмережі виклав фото автомата. Спочатку доєднався до лав територіальної оборони, захищав столицю, брав участь у слобожанському контрнаступі. Згодом уже був на фронті, служив у 112-й бригаді, 244-му батальйоні.

Сам родом з Луганська. Випускник Луганського національного університету за фахом «Українська філологія». 2004 року переїхав у Київ. Працював на «Громадському радіо», «5 каналі», каналах BBC, ICTV, ТРК «Україна». Звідти пішов у сферу комунікацій, спершу працював у компанії PlusOne, а згодом — керівником спецпроєктів в агентстві стратегічних комунікацій та управління репутацією RMA (Reputation Management Agency).

Олександр був одним з найкращих українських консультантів у сфері комунікацій. 2018 року він і група авторів випустили колективну монографію «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до дослідника».

Влітку 2021 року кандидатуру Олександра обговорювали як одну з можливих на посаду прессекретаря президента Зеленського. На початку 2020 року журналіст випустив блог «Три правила антикризових комунікацій для Президента Зеленського», у якому розповів про головні комунікаційні помилки президента після авіакатастрофи українського літака в Ірані. Олександр усе життя спілкувався українською. Луганщина дала життя журналісту, а війна там само прирекла на смерть. Поліг у бою 22 квітня 2023 року в селищі Діброва поблизу міста Кремінна: загинув від пострілу снайпера. У журналіста залишився син.

За життя Олександр утілив мрію, яка була для нього справжнім викликом, — став професіоналом у плаванні. Він запливав на відкритій воді. Одного разу поставив за мету перепливти Босфор і досяг її. Незадовго до повномасштабної війни хвалився результатами запливу на 4,5 км у турнірі Oceanman Lago d’Orta на озері в північній Італії. «Фантастично прекрасні пейзажі і кришталево прозора вода. Кажуть, воду можна пити просто з озера. Я так і робив, до речі, під час запливу», — написав журналіст.

Олександр залишив плавання заради ще однієї, такої важливої всім перемоги. Він завжди мав нові виклики, серед них останній, цілком героїчний — захистити свою країну від російського наступу.

Олександра поховали 1 травня 2023 року на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.

Остання зміна: Вт. 10 жовт. 2023 Опубліковано в Загиблі журналісти